Новини
Головна > 100 днів роботи нового Представництва президента в АР Крим. Дев’ять відвертих відповідей його очільника

100 днів роботи нового Представництва президента в АР Крим. Дев’ять відвертих відповідей його очільника

13.12.2017 19:41

В ефірі «Радіо Куреш». Ви слухаєте, програму «Званий гість», в студії Ібрагім Сулейманов, а у нас в гостях постійний Представник президента України в АР Крим - Борис Бабін.

Ведучий:  

Я не знаю, хто перший придумав цей символічний звіт про виконану роботу довжиною в 100 днів, але якщо вже є така  традиція, давайте поговоримо про те, наскільки ж були ефективними ці 100 днів? Борис Володимирович, ось як у Вас самого відчуття, чи  взяли Ви ту планку, яку ставили для себе особисто в серпні цього року? Або може таке відчуття, що чим більше занурюєшься в проблематику, тим сильніше відчуття, що 100 днями тут не відбудешся?

Б.Бабін.

Тут можна казати про  те, що 100 днів пройшли як один день, це був дуже насичений період. Ми повинні були понуритися в системну роботу органу, мали  побачити представництво не лише ззовні, але і з середині. Визначитися с основними пріоритетами його розвитку, реформування і в окремих випадках санації, вийти на систему взаємодії як з нашим керівництвом, так і з органами влади, які займаються кримським питанням. І це, повірте, процес не одного дня і він ще не завершений.

Основні проблеми, з якими ми зіткнулись, з першого дня роботи в представництві – це була кадрова криза. Попереднє керівництво штучно затягнуло з призначенням керівника апарату представництва. В супереч законодавству про державну службу, ця ситуація була від термінована на декілька місяців. Було дуже складно завести, як то кажуть,  той двигун, що заглох. І лише в листопаді ми узгодили і з національним агентством державної служби і з іншими органами, провели конкурс на керівника апарата представництва. Людина конкурс виграла. Далі ми оголосили конкурси на вакантні посади, бо державний орган був напівпаралізований, бо половина з вакантних посад була не зайнята. Саме сьогодні відбувається перша хвиля цього конкурсу. Я сподіваюсь, що нарешті передбачений  Указом президента 2016 року, осередок представництва в Києві запрацює, бо без осередка в Києві, наш орган не може виконувати функції з координації, та завдань і доручень президента в повному обсязі.

  Наше сьогоднішнє завдання – забезпечити працю цього органу. Також ми набираємо на херсонські посади… тобто кадрове питання є основним. Звісно потенціал Херсонщині в кадровому резерві має певний вимір, і ми це розуміємо, але я впевнений, що ми наберемо вакансії, ми сформуємо команду, яка буде далі йти. Орган має виконувати ті функції, які поставлені керівництвом країни і в повному обсязі,  як це має бути. Наприклад: завдання по аналітиці, завдання у сфері координації, завдання в сфері розроблення стратегії та планів, правозахисної діяльності для кримчан – вони настільки обсяжні, що для того, щоб вийти на повноцінну їх реалізацію, потрібна відповідна підготовка.

  Отже виникає питання, чи можна казати про те, що представництво працює в боєвому режимі? Ні, ми сьогодні, нажаль, ще працюємо в режимі підготовки і я сподіваюсь, що з заповненням вакансій на початок 2018 року, ми вийдемо на повноцінний режим. Ми запустимо низьку процедур. Це і експертна діяльність, це і система взаємодії з громадськістю, це і аналітична діяльність. Тобто, якщо ми це запускаємо, то можна казати, що представництво виконує ті завдання, які поставлені головою держави.

  Інший вимір – це розробка певних дій, щодо де окупації та реінтеграції півострова. Ми вже бачимо для себе план першочергових заходів, які ми маємо зробити тут і зараз з питань де окупації Криму. Також ми маємо виходити на стратегію реінтеграції півострова, тобто – це відкритий документ, да сказано, що кому і як слід робити з моменту нуль. Момент нуль – це початок де окупації Криму.

І третя складова, вона дійсно складна – це виклики. Вона стосується не лише представництва, а і інших органів. Це стратегія де окупація півострова. Тут ми беремо участь, як один з «гравців»  в цьому процесі. Ось такий  план дій ми маємо на найближчу перспективу.

 

Ведучий:

При Вашому призначенні, президент поставив як першочергове завдання - інтенсифікувати надання допомоги громадянам України в Криму, особливо адміністративних послуг. А також робота з провалами в законодавстві, які дозволили б більш ефективно працювати органам влади по Криму.

Ці теми, особливо коли говоримо про паспортизацію, практично не цікаві для жителів материкової частини країни. Більш того, з'явився містечковий егоїзм, особливо це відчувається в Херсоні, коли мова йде про черги в ДМС. Люди стають заручниками недбайливих чиновників. Чи є тут відчутні зміни?

Б.Бабін: Саме адміністративні послуги громадянам України що мешкають на тимчасово окупованій території АР Крим і є основним елементом початкового плану дій представництва. Чому це важливо? Сьогодні українці що перебувають в Криму, в першу чергу, мають нереалізоване право на відповідне отримання адміністративних послуг. Вони є заручниками ситуації, їх паспортні документи втрачають чинність, як внутрішніх так і закордонних, фото псуються, вилучаються окупаційною владою.

Це проблема, яку ми розуміємо. В таких ситуаціях люди мають отримувати легальні документи на материковій частині України. Звісно, це приводе до  перевантаження підрозділів ДМС Херсонщини, бо за статистикою з усіх кримчан, що виїжджають та звертаються на материковій частині за документами, близько 80% звертаються до органів Херсонщини.

Херсонщина на сьогодні, її органи ДМС на жаль не готові до такої хвилі. Вони розраховані безумовно на мешканців Херсонщини. І в мирних умовах це нормально. В умовах війни – це не дуже державницька позиція і ми її змінюємо. Яким чином? На сьогодні ми започаткували стратегію утворенню ЦНАП у сфері паспортизації. Це стосуються прийому документів та видачі документів для біометричних закордонних паспортів та внутрішніх паспортів у виді картки. Ці офісі повинні бути тим містом, де люди звертаються  за отриманням цих послуг і паспорти будуть виготовлятися на державних підприємствах.

В чому є сенс цієї діяльності? По перше - це розвантажує черги, бо люди можуть обирати між підрозділами ДМС та відповідними ЦНАПАми. По друге - це зменшує корупцію і підвищує пропускну спроможність. А з іншого боку, ці центри з надання адміністративних послуг в умовах політики децентралізації  стають вагомим джерелом доходів місцевих бюджетів. Бо фактично кошти, які людина сплачує в вигляді мита за оформлення документів, вони здебільшого ідуть в бюджети територіальної громади. І цій громаді вигідно мати свій ЦНАП.

Фактично якщо мати такий ЦНАП, то його вартість станове близько 1 млн. грн. При цьому за рік дохід перевищує  витрати на його створення. Наше завдання полягало в тому, щоб переконувати органи місцевої влади, особливо новостворені територіальні громади Херсонщини, у доцільності і важливості таких центрів. Деякий час лобіювалась створення таких центрів на адміністративному кордоні, але є чітка позиція прикордонників,  як основного органу, що відповідає за пункти пропуску, що це не можливо з безпекових питань. Ми підтримаємо цю позицію. Під дулами російських автоматів, це дійсно не безпечно.

Ми впевнені, що в новому 2018 році, якщо буде 5-10 центрів надання АП у територіальних громадах, це дозволить на порядок розвантажити органи ДМС і призвести до того, щоб кримчани мали відповідні місця для отримання АП.

 Друга пов’язана з цим, це проблема легальних пасажирських перевезень. Бо для того, щоб дістатися материкової України для отримання відповідних послуг людина має використовувати легальний транспорт. Знов таки тривалий час, на жаль політика в цій сфері була інша. По типу – «нам тут кримчани не потрібні». Давайте утворим для кримчан потужний логістичний центр на КППВ і далі нехай вони їздять.

Ні шановні! Це такі саме громадяни України, як і інші. І вони мають право відвідувати так само і Київ, і Херсон і Львів. Ми маємо забезпечити легальний алгоритм перевезень. На сьогодні легальних перевезень на КППВ – не має! Є не легальні, або напівлегальні. Всі на це заплющують очі. І на рівні регіону  і на рівні Трансбезпеки.

Можна звичайно це перекрити це, але виникає питання, як люди будуть доставатися з КППВ? Фактично ніяких засобів, крім автомобільного, з КППВ дістатися не має. Ми сьогодні ведемо наполегливу роботу з районами, з ОДА, з тим щоб нарешті, були запущені конкурси на паспорти легальних маршрутів до КППВ, чого не зроблено чомусь за останні 3 роки. Є величезне питання, чому це досі не робиться? Величезне питання!

 Є окремі намагання зробити перевезення в Генічеському районі але вони фейкові. Це коли був нібито конкурс, нібито є переможець. Але він має дві маршрутки, які не їздять.  100% перевезення нелегальними. Ми не хочемо такого. Ми хочемо щоб туди зайшли реальні люди, які будуть працювати по білому. Головна мотивація повинна бути в місцевій виконавчій владі, щоб працювали по білому, платили податки, мали офіційне працевлаштування. На жаль ми бачимо відсутність інтересу  до цього. Але нас цікавить безпечне та легальне перевезення кримчан з КППВ, але цього сьогодні не має!

  Ми раді, що Н.Алексеевці будується автостанція. І це плюс. Ми вітаємо ініціативи з проведення  конкурсів, які дай бог, відбудеться. Якщо це обласні перевезення, то вони повинні бути, наприклад, якщо це  «Чонгар» то перевезення повинне бути до Н.Алексеевці  або Генічеська. Н.Алексіївка повинна бути хабом, де людина повинна пересаджуватися на безпечний залізничний транспорт або міжобласні маршрути.

З іншого боку Каланчак має мати відповідний маршрут Каланчак –Херсон, можливо з заїздом на КППВ Каланчак або Чаплинка, а Херсон стає хабом, де людина пересаджується на літак, чи інші види транспорту. Також, паралельно з цим процесом, ми активно ініціюємо в Укрзалізниці з продовження пасажирського потягу дальнього прямування до станції Вадим. Це абсолютно можливо. Ніяких заходів з розвитку інфраструктури не потрібно. Людина має доїхати майже до КППВ залізничним транспортом. Це особливо актуально в осінньо-зимовий  період. Людина доїжджає до Вадиму, а далі до КППВ Каланчак, всього декілька кілометрів. Де можна пустити і місцеву маршрутку або і пішки можна дійти. Ми сьогодні працюємо з Укрзалізницею. Є певні труднощі, але я впевнений, що ми їх подолаємо. Адже мені не зрозуміло, як держава може ганяти щоденно 10 поїздів до держави агресора і не мати жодного поїзда для кримчан до станції Вадим. Ми наполегливо чекаємо від Укрзалізниці  відповіді.

Ведучий:  На початку свого призначення, як одну з першочергових завдань Ви озвучували скасування закону про вільну економічну зону в Криму. Наскільки ці перспективи реальні?

 

Б.Бабін: Щодо змін законодавства. На сьогодні ми зайняли таку позицію, що ми маємо вирішити такі питання, які сьогодні вирішуються без зміни законодавства. Їх величезна  кількість на сьогодні.

Ну, наприклад, майже всі питання в сфері паспортизації не потребують жодних змін законодавства, усі питання в сфері перевезень на півострів – не потрібують жодних змін законодавства.

Закон про ВЄЗ Крим він є звісно негативним. Нажаль цей закон містить низьку норм, які регламентують перетин лінії розмежування, зокрема з особистими речами громадян. Якщо ми сьогодні цей закон скасовуємо, і особливо  в умовах скасування постанови Кабміна 1035,  може виникнути така ситуація що КППВ будуть закриті, бо ніхто не візьме на себе відповідальність за переміщення в Крим матеріальних цінностей, включно одягу  та будь яких речей які вона має з собою. На сьогодні, на жаль ситуація тупикова, адже скасовану судом в літку цього  року постанови 1035, першого пункту, не призвело до нової редакції цієї постанови. Цей процес тривалий час знаходиться у міністерстві з питань тимчасово окупованих територій. Це був орган, який зводить позиції. На сьогодні цей процес, ми бачимо, зайшов в тупик. МінТОТ, офіційно хоче передати з себе повноваження з координації до мінєкономіки, а мінекономіки таке «щастя» звісно не хоче. Відповідно, ограни виконавчої влади зайшли в класичний бюрократичний кут, коли: «це не наше, ми не хочемо, ми не можемо». Але доручення щодо негайного опрацювання постанови 1035 воно декілька раз надавалося урядом України. І там декілька раз були терміни виконання  -протягом доби. Але ця доба, дуже затягувалася.

І коли ми сьогодні бачимо, що навіть постанову Кабміну схвалити дуже важко, то ще важче очікувати на скасування або відміну закону про ВЄЗ. Бо таких ініціювань було раз вісім, але вони до сесійної зали не дійшли. Вони блокуються. З різних причин. З іншого боку, ми очікуємо нового закону про окуповані території. Це політичне питання. Ми знаємо що окремі депутати, намагалися включити в цей закон згадки про Крим, хоча на сьогодні Закон про окуповані територій 2014 року він сам по собі не поганий, він потребує окремих  змін. Навіть не він, а ті закони, які він змінив. За таких умов, якщо ВР має намір його скасувати, та схвалити спільний закон про Крим та Донбас, це буде новий виклик. І в таких умовах, що буде з законом про ВЄЗ Крим – велике питання.  Ми маємо надію що нас будуть запрошувати на профільні комітети парламенту.

Ми над цим працюємо, з тим щоб голос представництва було почуто на цих зібраннях. З тим щоб ми вийшли на якийсь алгоритм законодавчих змін. На сьогодні це складна ситуація.

Але хотілося зазначити, що багато питань, зокрема щодо перетину КППВ, вони вирішуються навіть без змін цих законів. Ось наприклад, яскравий приклад - це перевезення небіжчиків через КППВ. На сьогодні,  3 роки після окупації, офіційного алгоритму як це робити – не має. Питаєш митників. «Є такі випадки?» –«Є». «Що ви робите?» – Очі до підлоги. Все. Це відповідь Ми сьогодні провели декілька нарад  за участю прикордонників, лікарів, СБУ, митників, чиновниками Херсонської ОДА і вийшли на алгоритм. Без жодної зміни законодавства. З застосуванням закону про похорону справу. Алгоритм на сьогодні практично готовий і ми його запропонуємо найближчим часом громадськості. Він дуже простий: людина з Криму  з труною прибуває на КППВ, комісія в складі: прикордонника, митника, можливо офіцера спецслужби, супроводжує людину з труною, до найближчого відділення патологоанатомічної служби. Там в присутності судмедексперта вкривається труна. Митники бачать, що там нічого поганого не має, повертається на КППВ, людина  отримує лікарську довідку про  смерть. За результатами, на жаль, повторної судмедекспертизи. І далі потім може легато ховати труну на материковій частині України і додатково плюс, вона отримає лікарську довідку про смерть, яку може обміняти на свідотство про смерть без суду. І цей алгоритм – він не такий складний. І щоб його проробити, необхідно провести всього декілька зустрічей.

Ведучий: Кілька днів тому прикордонна служба зробила заяву про значне скорочення українських громадян через адмінграніцу з Кримом. У вересні Ви виступили за скорочення пунктів пропуску на окупований півострів з трьох до двох. Ви пропонували закрити пункт пропуску Чаплинка. Ви і зараз вважаєте, що закриття пункту доцільно?

Наша позиція не зміна. Більш того, та позиція що ми вийшли у серпні-вересні цього року, пізніше отримала додаткові документальні підтвердження. Ми отримали додатково позиції окремих міжнародних установ, які проводили наради, за якими, наприклад, ми читко бачимо що раніше така ініціатива висувалась облдержадміністрацією.  Ми хочемо навести лад на КППВ. А для того, щоб навести лад, необхідно витрачати кошти, а для того, щоб витрачати кошти, треба обґрунтувати ці витрати.  А для нас важливо, щоб КППВ фінансувалося, бо сьогодні не зрозуміло ким фінансується КППВ. Це тупикова ситуація. Ну наприклад, було схвалено бюджет. (ВР – ред.) Я не знайшов там спеціальних витрат на фінансування КППВ. До чого це призводе на практиці? Відсутність цих коштів означає, що великого цілеспрямованого проекту облаштування КППВ не буде на 2018 рік.

Ведучий: Один з ефективних способів тиску на окупантів є Європейські інституції, чи є у Вас інформація, скільки позовів подали жителі Криму в ЄСПЛ. Наскільки я пам'ятаю, було два міжнародних позови в 2014 і 2015 році. До речі, чи є по ним перспектива? А як населення,  чи почали подавати позови?

Ситуація наступна. Є декілька міждержавних заяв проти РФ, висунутих урядом України. Серед них дві стосуються Криму, одна заява стосується до мінських угод, друга 2015 і далі, там є величезна кількість кримських питань. Щодо першої заяви на сьогодні йде процес комунікації, де сторони висувають аргументи. Тобдо триває юридичний діалог. І можливо декілька найближчих років він триватиме. Те що ЕСПЧ винесе якесь рішення – це 100%, питання в тому наскільки і в якому обсязі воно буде відповідати вимогам, які Україна висувала, бо наприклад, коли почався конфлікт, перша заява писалася на колінках, далі це була все більше якісна робота, тут вже питання процесуальної доказової бази. Але це важливо. Бо сьогодні є певна проблема з координації органів, які видобувають цю доказову базу, зокрема на регіональному рівні.

 Друге питання, це питання індивідуальних заяв. За даними, які ми отримали в літку 2017 року в Стразбурзі, на сьогодні декілька сот заяв кримчан, які безпосередньо стосуються агресії РФ. Чому заявників не так багато? Тому що на жаль, не має належного рівня інформування про можливості такої роботи, величезний ступінь залякування на півострові, бо люди побоюються за свою долю, за долю, своїх близьких. Або це люди, які виїхали з Криму, як повторно депортовані, які були змушені залишити півострів, або як особи які знаходяться в СІЗО, або в містах  позбавлені волі в Криму, якім, як то кажуть, немає чого втрачати. На сьогодні, на жаль, інша проблема полягає в тому, що величезна кількість т.з. правозахисних структур не використовують ці механізми, вони їх або не пропонують кримчанам, або їх пропонують і мінімальній кількості, бо на сьогодні ми маємо ситуації, коли є випадки, що величезні випадки порушення прав людини, питаєш: «Шановні, а Ви подавались в Стразбург?» – «Ну, там були юристи з правозахисної структури, я їм надав ці документи, вони там щось думали, я не знаю що там далі.»  Це реально проблема. Багато справ залишаються в підвішеному  стані.

  Ми готові сприяти людям, які хочуть подавати відповідні документи, ми готові комунікувати з центрами вторинної правової допомоги Херсонщини, з тим, щоб їх адвокати працювали з людьми. Крім європейських інституцій є ще декілька інституцій куди можна подавати позов. Вони не так «розкручені». І не всі готові працювати з ними. Це заяви в міжнародний кримінальний суд, це заяви до комітетів ООН, також є варіант для крупного бізнесу, це   міжнародні арбітражі з питань вирішення інвестиційних спорів, на сьогодні є лише 8 справ українського бізнесу. На жаль, жоден державний орган з ними не працює.

Ведучий:  

Головне управління Нацполіціі в АРК і Севастополі розташовано ... в Одесі. Про це, можна сказати, комедійне територіальне розташування, вже анекдоти ходять, але нічого не змінюється. Чому?

 Є такий старий радянський віршик: «Від йшов до Одеси, а вийшов в Херсон». Дійсно є проблема. Бо поліцію в АРК утворювали «на колінах». Це свідчення  того, що не було і досі немає чіткої стратегії і координації органів, бо на той момент, коли утворювався цей орган, не було жодної структури, яка б сказала:  «Шановні! Це не вірно!». Бо питання Криму хтось має координувати як органи виконавчої влади, так  і інших органів. Наприклад, є ограни СБУ, прокуратури та інших структур, які не є виконавчою владою і вони, за визначенням, не будуть координуватися якимось міністерствами чи відомствами. На той момент, ситуативно це було вигідно. Чому ситуативно? Тому що в 2014 році проблемою було подати в розшук тисячі і  тисячі кримських дезертирів . Їх справи знаходилися в Одесі. Необхідно було щоб  хтось виконував цю чернову роботу - подання тисяч осіб в розшук, і тому там утворили цей підрозділ.  Я пам’ятаю, як вони ютилися в приміщені одеського УБОПу, але потім змінилося керівництво, змінилося керівництво прокуратури АРК, прийшли інші, більш активні  люди, але вже було набрано одеську команду  і звісно, їм зручніше працювати в режимі: Київ – Одеса. На жаль, кримчанам це не дуже зручно, бо переважна більшість осіб, що виходить з окупований території, знаходиться на території Херсонської області, мова йде не внутрішньо переміщених осіб, а тих, що прибувають з АРК. Коли підняли питання передислокації головного управління нацполиції по АРК  в Херсон, один з аргументів проти було таке, що  більшість ВПО з Криму мешкає в Києві.  Щановні! В Києві мешкає 10 тис. ВПО з Криму, в Криму мешкають 2 млн. осіб, з яких щомісяця, як мінімум тисяч 50 виходять за КППВ на материкову Україну. І хтось повинен слухати іх, бо вони постійно розповідають про злочини як з боку окупаційної влади, так і з боку перевізників, корумпованих чиновників на материковій Україні.  Це хтось має робити. Відповідно, за логікою подій, національна полиця має бути в Херсоні.

 За три місяці роботи, нам вдалося цю ситуацію змінити, вони переїдуть в м.Херсон. Це рішення вже схвалено керівництвом національної поліції. На сьогодні керівництво поліції шукає приміщення. На сам перед це стосується приміщення в м.Херсон. Ми також сприяли цьому. Ми працювали з фондом держмайна, і з місцевою владою, ми самі ходили дивитися ці приміщення. Є більш – менш придатне, де можна переїхати тут і зараз. Сьогодні вирішується питання щодо його облаштування і ми сподіваємося, що через місяць- другий, там буде працювати поліція с АРК. Також, на сьогодні є ідея передислокації групи поліцейських в Генічеський і Каланчакський район. Це нормально, це абсолютно правильно, і коли це буде, це буде величезний крок у перед.

Ведучий:

Нещодавно в одному з інтерв'ю Ви говорили про те, що багато одиниць з материкової техніки українських підприємців притягнуто до земельних робіт на будівництві Керченського моста і траси "Таврида". А також про те, що окупанти отримують питну воду з материкової частини України. Що на мій погляд, рівноцінно вибуху медіабомби. Але судячи з медійної тиші, до цього нікому особливо немає діла. Тільки центр журналістських розслідувань продовжив своє розслідування. А що СБУ? Адже ви зверталися до них. Чи є реакція?

Б.Бабін: Давайте по двох позиції окремо. По перше, щодо техніки. Є техніка, що використовується в будівельних земельних роботах і не тільки, це наприклад  бетономішалки, і на сьогодні ми бачимо рух цієї техніки. Ми бачим, як вона періодично виходить з КППВ на материкову Україну. На самій КППВ присутні митники та прикордонники. Митники кажуть – «Вона ж пуста, бетона ж в ней нет?». Все ми маємо її пропустити,  вона на українських номерах. Прикордонники перевіряють номера та пропускають техніку.

Далі питання до нацполіції та СБУ. Шановні, а чому це техніка масово переміщується з Криму та в Крим? Ми маємо минулого тижня ситуацію, коли після нашої уваги до КППВ, і хоча б моніторингу того, що там відбувається, ми не можемо їх затримувати, але ж ми бачимо номери, що це за фірма, когось намагаємося орієнтувати. Вони тоді пішли іншим шляхом. Вони заходять через Керченську переправу, через кордон з Росією в Україну.  І партію бетономішалок там вже затримали. Після того, як то кажуть, тут їм стало трохи підсвітлено, вони бачать, що нажаль, у нас є певна імпотенція окремих органів, вони не можуть прийти до цих будівельних кампаній і запитати, чому вони порушують законодавство?  Але ж хоча розголос публічний  - медійщикі викидають у пресу ці відомості, ці кампанії потужні, вони люблять тишу і ми бачимо, як вони заходять через інші лазейкі. Вони самі себе покарали, бо бетономішалка незаконно перетнула кордон і це вже кримінальна відповідальність тут і зараз. Я сподіваюсь, що цю справу буде доведено до суду.

Далі, щодо питань води. На жаль центр журналістських розслідувань пішов дуже простим шляхом. Вони приїхали на дамбу Північно-Кримського каналу, побачили що в каналі води нема і сказали, що мабудь ви тут помилилися. Ні шановні! Ішлося не про канал, це зовсім інші джерела водопостачання, на жаль, на сьогодні ця проблема триває. Ми чекаємо на відповідний аналіз спецслужб. Характерно, що росіяни про це – мовчать. Як то кажуть: піймали тишину. Ну звісно ім зручно, вони використовують воду з материка на свої протиправні цілі, але я сподіваюсь що тут здоровий глузд переможе і відповідно інтереси національної безпеки будуть захищені.

Ведучий: Борис Володимирович, Ваше відомство практично єдине, яке системно почало займатися проблемою окупованого Криму. Ось, зараз, у вас немає відчуття, що Крим на рівні державної політики практично нікому не потрібен? Чи не створюється враження, що закони про колабораціоналізм, про правила провезення товарів через пункти пропуску, про ВЕЗ, і багато-багато іншого, тільки заважають чиновникам «працювати». Немає внутрішньої потреби всієї державної машини зробити це реальністю. Немає консолідації органів влади. Інакше як пояснити таку трирічну пробуксовку в рішенні життєво важливих питань для кримчан.

Б.Бабін: Ви знаєте, я можу це дуже просто пояснити, один реченням – у нас демократія. Демократія це не завжди одні плюси, а є ще виклики. Ну наприклад: є у нас парламент, чі є в більшості реальна мотивація обійматися кримською тематикою? Кримчани не голосують на виборах, це не той лекторат, за яким полюють політики , він не цікавий, так званій, опозиції. Вони голосів не дадуть. Ви бачите ці шоу в Київі. Там є слово Крим? Десь є в вимогах цих протестувальників, хоч згадка про Крим? Тому що ім це не вигідно, бо вони не мають жодного електорального плюсу.

Ведучий: Це політики, а чиновники?

А сьогодні у нас виконавча влада  формується насамперед парламентом, і відповідно виконавча влада також є заручником ситуації. Якщо більшості депутатів не цікавий Крим, то тим урядовим політикам, їм за визначенням не цікава кримська тематика, бо вона не цікава парламенту, за яким вони голосують. Єдиний орган, кому дійсно цікаво, це в першу чергу Президент України, як гарант територіальної цілісності  і прав людини.  І саме тому логічно, що представництво президента займає таку наступальну позицію,  бо це є політичним нашим обов’язком . Це пояснюється не якимось там злим умислом, а так працює демократична система.  Це нормально, коли питаннями оборони, займається міноборони, питаннями Криму, займається представництво з Криму, а не якась там громадська інституція або міністерство соціальної політики.

За визначенням будь який чиновник буде займатися тим, чим йому скажуть займатися з гори. Саме тому представництво має займатися координацією цих питань, щоб про Крим не забували, щоб чиновники постійно знали, що є таке завдання, що люди знаходяться в окупації, вони не можуть проголосувати, вони не можуть прийти, скажімо в Тернопісльску ОДА, та мітінгувати, бо вони в Криму. Розумієте? Вони не прийдуть в Мінсоцполітики, туди прийдуть професійні кримчани, які мешкають в Києві вже три роки, а з Криму туди не приїдуть, бо це фізично важко і не безпечно. І тому наші органи бачать, що кримчани там, «за склом акваріуму» , вони в іншому вимірі, і тому і чиновник, і депутат, і виконавча влада, вона ставляться до них, не так як до громадянина, який мешкає скажімо в Херсоні.

Ведучий:

Які на Ваш погляд першочергові закони повинна прийняти ВР України? І чи відчуваєте Ви тут підтримку народних депутатів від Криму?

Б.Бабін: Я можу сказати, що ті депутати ВР, що працювали в Криму в свій час, і вони є дійсно кримчанами, вони надають підтримку. Люди, які використовували, ще 2013 року, як то кажуть, для власного піару, ми їх не чуємо і вони, я думаю, навіть не знають про існування нашого представництва. З іншого боку, стосовно законодавчих ініціатив, я би був дуже обережним, саме з цього приводу. Оскільки в ВР відсутня мотивація серйозно досліджувати кримську проблематику. Ми з цим будемо боротися, але  це тривалий час. Але мотивація схвалити якісний закон про Крим там відсутня. Я про це дуже добре знаю, бо наприклад був на обговоренні про тимчасово окуповані території, правда ще до свого призначення, але я бачив наскільки там все далеко від фактажу. Навіть, знаєте, вони роблять географічні помилки, навіть на карті його знайти нормально не можуть. І таких умовах, очікувати схвалення, якісного закону, особливо з депутатського середовища, важко. Але ми сподіваємось на конструктивну позицію уряду, і ми готові їх підтримати. На жаль ми бачимо сьогодні постанову 1035, слабку спроможність уряду в цій сфері.

Ми впевнені, що в особливо важливих питаннях, голова держави, президент України, буде подавати і законопроекти і акти на розгляд уряду. З іншого боку, ми знаємо що триває процес, обговорення змін до Конституції України, зокрема 10-її частини, і пов'язаний з цим процес, схвалення Закону про корінні народи.

 Що тут нас турбує? По перше – робоча група конституційної комісії, вона, певної мірою, не має публічності. Бо за останні два місяці ми не бачимо жодного публічного заходу, жодного засідання, жодного оприлюдненого документу. Є періодичні заяви, що там процес триває, що ось-ось будуть готові пропозиції щодо змін в Конституції. Я так розумію, що ми їх побачимо коли їх  узгодить комісія, і далі будемо надавати оцінку. А сьогодні це відповідальність професора Буткевича, який головує робочою групою, він координує ці питання і ми чекаємо від нього інформацію. Так саме під це підв’язано законопроект про корінні народи, який в ВР досі не зареєстрований, а ті що зареєстровані отримали критичні зауваження. Ми їх спрямували до Мінкультури. Зараз ми чекаємо від Мінкультури, як органу, який відповідальний за розроблення таких законів більш конструктивної позиції. Ми чекаємо що органи виконавчої влади нарешті припинять перекладати власну відповідальність на громадські інституції та народних депутатів, та займуться тим, чим вони мають займатися.  Зокрема розробленням текстів якісних законопроектів.

Ведучий: І на останок, щоб Ви сказали жителям Криму?

Б.Бабін

Шановні співвітчизники, шановні кримчани! Я знаю, що вам тяжко, повірте, нам тут часто також не весело, але перемога буде. Світанок завжди настає!

Крим буде звільнено, і всі побачать нову,  гуманну, справедливу владу в українському Криму!